![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
Є в мене проїзний на місяць для київського метро, це велике щастя маленького розміру, тримаю його при собі, можу намацати через тканину куртки. Як місцевий житель, мов той, якому дозволено бути причетним, так, як і належить, проводжу електронною карткою по сканеру на турнікеті й стрімко проминаю світлову перегородку, перш ніж вона встигне передумати, і ось я вже пірнаю ескалатором вниз і вглиб. Але я не той, якому дозволено бути причетним (...) 
Проект Феміnізм is... - це весела книга-комікс, що складається з двадцяти малюнків, схожих на знайому з дитинства серію LOVE IS… Фемінізм – це самій купувати собі діаманти, разом займатися домашніми справами, носити зручні туфлі... Тих, хто очікує чогось занудно-наукового, приємно здивує набір барвистих картинок на щільному папері. Будь-яку з них можна дістати з книжки і подарувати як листівку.
КУПИТИ
Монополія впливу
 | |
|
PinchukArtCentre претендує на нову роль – творця історії сучасного мистецтва, яка, вочевидь, дістанеться йому не за заслуги, а через відсутність конкуренції
Злобіна Тамара З 31 жовтня по 20 грудня у PinchukArtCentre (PAC) тривають одразу два проекти. На четвертому і п’ятому поверхах презентовано 20 номінантів Премії для молодих художників. На другому й третьому – виставку «Рудий ліс», де зібрано близько 40 робіт відомих українських митців покоління 1990-х із колекції Віктора Пінчука. Представивши публіці найзірковіших художників світу, сьогодні PAC апелює до місцевої арт-сцени, декларуючи устами генерального директора Екхарда Шнайдера амбітну мету – почати новий розділ історії сучасного мистецтва України. Якщо врахувати монополію PAC у впливі на глядачів (жодна інша інституція не може похвалитися такими ресурсами та відвідуваністю), селекційні стратегії центру та їхнє підґрунтя набувають особливого значення.
http://www.ut.net.ua/art/169/0/3223/я б хотіла написати велику і амбітну історію укрсучмистецтва, з незалежності. конкретні теоретичні есе по персоналіям
повідривала би все і за підпал, і за ганьблення світлої пам"яті
У Києві горів арт-центр Павла Гудімова
п.с. А взагалі добре, що консервативна й інколи нудна Критика потрапила в центр такого скандалу. Для Гудімова (мистецтва й інтелектуального дискурсу взагалі) це теж виклик.порадьте щось теоретичне, а ще краще психоаналітичне про метросексуальність як автоеротику (як чоловічу, так і жіночу)
починаю визбирувати якісь ціті
дуже гарно, таке ніби морчіба:
http://www.myspace.com/dallibuddha
і Петровичі, таке ніби гуцули
до речі, це не Гудзь, це прекрасний легінь з гір (справжній, з Ворохти, а не як Гудзь з Києва),
попри мої попередньопостні інсцинуації )))
дуже гарно, таке ніби морчіба:
http://www.myspace.com/dallibuddha
і Петровичі, таке ніби гуцули
до речі, це не Гудзь, це прекрасний легінь з гір (справжній, з Ворохти, а не як Гудзь з Києва),
попри мої попередньопостні інсцинуації )))
Розгніваний побаченим, сорока чотирирічний мешканець Одеси розцінив проект австрійських митців Алєксєєва та Попова (творча група наших емігрантів POPAL) як непотріб і сміття, і почав громити "похабні" картини, супроводжуючи самосуд нестримним лаянням на адресу "фашистів", "проституток" та "недобитих бандерівців".Під руку йому потрапила і була жорстоко побита співробітниця Галереї РА (що і представляла проект), яка намагалася зупинити акт вандалізму. Досталося і відвідувачу, який благородно намагався вступитися за сімнадцятирічну студентку Києво-Могилянської академії.
Навіть поява охоронця не спинила "борця за мораль і чистоту мистецтва". І лише разом із другим співробітником охорони їм разом вдалося зупинити чоловіка, хоча прокляття на адресу "покидьків" не припинялися ще й на вулиці і навіть у відділенні міліції.
life.pravda.com.ua/columns/4aba312aae54f/вражаюче просте і наглядне пояснення одного з ключових концептів феміністичної візуальної теорії. Лакан-Малві-Доан "на пальцях":
http://cndls.georgetown.edu/applications/p
http://cndls.georgetown.edu/applications/p
скажіть, хто бачив це вживу (ЦЕХ, 8-ме марта 2008)
тут справді написано "Нові художниці України" ????????????
тут справді написано "Нові художниці України" ????????????
поки усі на форумі,
я займалася неймовірно красивою, дуже кольоровою справою.
вгадайте, яку закрутку я робила?
підказка - тепла кольорова гама :))
я займалася неймовірно красивою, дуже кольоровою справою.
вгадайте, яку закрутку я робила?
підказка - тепла кольорова гама :))
я дуже рада, що там таке відбувається, і постараюсь приїхати.
АЛЕ - вслухайтеся в начитку - це що, реклама пива? "Будь актуальним, вживай мистецтво без консервантів"!!!!
мене й так нерадує це бездумне запозичення в росіян терміну "актуальне мистецтво". А ця реклама розкриває його трендово-комерційний потенціал у всій красі.
упд: Із 28 серпня по 6 вересня у Львові відбудеться найвагоміша подія в сучасному мистецькому житті України – «Тиждень актуального мистецтва». Вдруге у Львові пройде великий проект актуального мистецтва (contemporary art), покликаний пропагувати та розвивати сучасне мистецтво
скромні такі, да. З відомих у Києві персонажей - лише Бєлов і Воязловський. З "класиків" - Сагайдаковський.
мої батьки досі вважають, що цукор це дуже дорого, тому повидло не треба робити, бо його багато піде (на 1 кг яблук - 800 г цукру, цукор коштує 6 грн за кг)
а я весь час робила окрошку з вареною ковбасою (яку терпіти не можу), бо вона дешевша за м"ясо. І тільки зараз до мене дійшло, що це невідомошовцелофані коштує 30-40 грн за кілограм, а куряче філе - 28.
а я весь час робила окрошку з вареною ковбасою (яку терпіти не можу), бо вона дешевша за м"ясо. І тільки зараз до мене дійшло, що це невідомошовцелофані коштує 30-40 грн за кілограм, а куряче філе - 28.
Пишу велику статтю про професійні стратегії укр-пострадянських художниць. Основні приклади – Кахідзе та Шубіна. І чим краще бачу загальну картину, тим більше переконуюсь, що за проекти типу цього треба не ніжно та коректно критикувати, а бити табуреткою. Художниць теж. Аби не забували, що вони також жінки і рано-чи пізно їм про це нагадають.
на опенспейсі ЕКАТЕРИНА ДЁГОТЬ и ДАВИД РИФФ составляют список художников, которых нельзя не знать
за що їм звісно ж велике дякую, бо більшість імен я справді не знаю, і тому оцінювати адекватність вибору не можу
однак самі пояснення вибору аналізувати треба:
"он безумно влиятельный", "тонкое и умное", "социальное и политическое"
також автори сентиментально відзначають "російськість" певних авторів - не за походженням, а за духом
у списку кілька жінок і майже немає жіночих тем (окрім Сара Лукас (Sarah Lucas). Вспомнилась кстати. Тоже из молодых британцев. Я ее не люблю, но это чтобы народ знал, что такое настоящее крутое феминистское искусство. Знал и боялся -- "політкоректно" згадує Катя Деготь). так само і з третім світом чи критикою євроцентризму того мистецтва, яке називаємо сучасним
можливо, ці теми і присутні під парасолею "соціального і політичного", однак вони не достатньо "універсальні" й "мейнстрімні", аби стати артикульованою основою вибору
А ще автори часто жаліються на "надто багато різних проектів у художника" - складно запам"ятати і вписати в картину світу/історію мистецтва
за що їм звісно ж велике дякую, бо більшість імен я справді не знаю, і тому оцінювати адекватність вибору не можу
однак самі пояснення вибору аналізувати треба:
"он безумно влиятельный", "тонкое и умное", "социальное и политическое"
також автори сентиментально відзначають "російськість" певних авторів - не за походженням, а за духом
у списку кілька жінок і майже немає жіночих тем (окрім Сара Лукас (Sarah Lucas). Вспомнилась кстати. Тоже из молодых британцев. Я ее не люблю, но это чтобы народ знал, что такое настоящее крутое феминистское искусство. Знал и боялся -- "політкоректно" згадує Катя Деготь). так само і з третім світом чи критикою євроцентризму того мистецтва, яке називаємо сучасним
можливо, ці теми і присутні під парасолею "соціального і політичного", однак вони не достатньо "універсальні" й "мейнстрімні", аби стати артикульованою основою вибору
А ще автори часто жаліються на "надто багато різних проектів у художника" - складно запам"ятати і вписати в картину світу/історію мистецтва
25 квітня у Києві відкрились до смішного подібні проекти: "Реквієм" Демієна Хьорста (до 20.09 у ПінчукАртЦентрі) та "Побутовий сюрреалізм" Іллі Чічкана (до 30.06). Чому Людмила Березницька, найуспішніша українська арт-дилерка, що має власну галерею у Берліні, вирішила презентувати проект Чічкана одночасно з «Реквіємом» у нововідкритій LUDMILA BEREZNITSKA & PARTNER GALLERY? І символічність, і фінансовий підтекст цього збігу очевидні. ПАЦ невпинно піарить «найдорожчого художника сучасності» та нав’язує викривленні уявлення про актуальне мистецтво («розвага-епатаж-піар»), залишаючись монополістом на символічному ринку, адже інституцій, котрі б володіли достатніми фінансовими та медіа ресурсами для конкуренції, в Україні наразі немає. Комерційні галереї користуються ситуацією та оперативно пропонують споживачеві найсвіжіші тренди.
Мова не лише про цінову політику (зрозуміло, що після участі у Венеційській бієнале «акції» Чічкана підуть вгору), але і про якість пропонованого мистецтва. Твори та стиль роботи обох художників дуже подібні, хіба що масштаби різні. Якщо українець уже кілька років малює епатажних мавп - "громадських діячів" (є навіть мавпа "тимошенко"), то Хьорст представляє незчисленні полотна з варіаціями на тему «чорне, білі цятки, череп, ящірка, попільничка» (ледь чи не два поверхи виставкового простору). Відвідувачі мають захоплюватись, «адже це вперше Хьорст малював власноруч», - пояснюють волонтери-екскурсоводи. В Україні, де досі можна почути думку, що художник це той/та хто малює, таку оригінальність сприймаєш з гумором. Натомість Чічкан запозичує улюбленців Хьорста – тваринок. Тільки британець пропонує тварин благородних - акул, єдинорога чи «Фальшивого ідола» (а як іще можна назвати теля з позолоченими ратицями?!), а в українця усе простіше – курочки-квочки висиджують «яйця» воскових ламп.
про цей щоденник
щоденники я веду з тринадцяти років. особливою єдністю стилю вони ніколи не вирізнялись, як і мій зовнішній вигляд та інтереси. цей - нічим не кращий. злегка критична культурологічна мішанка.
